Настане день, обтяжений плодами.
Не страшно їм ні слави, ні хули.
Мої суцвіття, биті холодами,
ви добру зав’язь все-таки дали.
Перша половина березня 2020 року в українській літературі ознаменувалася яскравою подією. 19 березня своє 90-річчя святкує найвідоміша жінка сучасної української літератури Ліна Василівна Костенко.
Її постать не потребує представлення. Варто лише зазначити, що вона — почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів, лауреат премії імені О.Теліги, премії імені Ф.Петрарки, премій Фундації Антоновичів та ін. Її твори перекладено багатьма європейськими мовами.
Ліна Василівна Костенко — одна зтих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкрито: «…не боюсь донощика в трактирі, бо все кажу у вічі королю».
Народилася поетеса 19 березня 1930 року в родині вчителів у містечку Ржищеві на Київщині. Невдовзі родина переїхала до Києва, де пройшло її дитинство, де закінчила середню школу. Віршувати розпочала ще в юності. По закінченню школи поетеса вступила в Київський педагогічний інститут, але залишила його і переїхала навчатися в Московський літературний інститут імені М. Горького, який закінчила з відзнакою в 1956 році. Її дипломною роботою була перша збірка «Проміння землі» (1957), високо оцінена рецензентами. Вона засвідчила потужний образний потенціал молодої авторки, про який Василь Симоненко невдовзі скаже : «Це та простота, яка поєднує в собі красу, мудрість, тонку душевну чутливість і хороший смак». Ці риси притаманні і наступним книжкам авторки: «Вітрила» (1958), «Мандрівка серця» (1961), вони стали найосновнішою ознакою індивідуального стилю Ліни Костенко, які вона дбайливо оберігатиме упродовж усього творчого життя.
За активну участь у дисидентському русі поетичному слову Ліни Костенко було оголошено заборону аж до 1977 року, до появи збірки «Над берегами вічної ріки»., сповненої уважності й любові до людини, осмислення життєвого досвіду. Ліна Василівна є авторкою поетичних збірок «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979), поеми «Берестечко» (1999, 2010).
Смілива, непохитна – одна із небагатьох творчих постатей радянської доби, яка не йшла на компроміс із власною совістю. Ліна Костенко відмовилася від звання Героя України, сказавши фразу “Політичної біжутерії не ношу“.
У 2005 році Ліна Костенко поїхала до Чорнобильської зони. Там вона допомагала вченим рятувати артефакти народної культури.
Єдиний роман Ліни Костенко 21 століття – це “Записки українського самашедшого” (2010 р.), що став одним із лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році.
Бібліотека ліцею «Лідер» вітає талановиту письменницю та чудову жінку з її плідним ювілеєм та бажає багато світлих та теплих днів.
В приміщенні бібліотеки діє книжкова виставка «Поезія –це завжди неповторність», присвячена творчості Ліни Костенко.
 |
 |
 |
| Lina_Kostenko.docx |
Lina_Kostenko.ppt | Red_beauties_of_our_literature.pptx |
